Під час екскурсії ми:
Доробратівська греко-католицька церква святого Миколая – унікальний об’єкт! Цікава сама історія будівництва церкви і її доля. Незвичної форми іконостас церкви цінний в культурному плані – його у 1948 році розписував закарпатський живописець Йосип Бокшай. У 2010 році з італійського міста Барі до церкви привезли часточки мощів святого Миколія.
Під час відвідин церкви священик розповідає діткам про Миколая, як людину: ким він був, з якої родини, які добрі справи робив тощо. Таким чином дітки вчаться робити добро безкорисливо.





На фермі в селі Доробратово тримають 30-70 північно-європейських оленів, в залежності від сезону. Їх характерна ознака – лопатоподібне завершення рогів у самців. Олені не ручні, близько не підходять. Але, якщо поводити себе спокійно і тихо й запропонувати їм струк кукурудзи, то можутьпідійти на відстань одного метру.





Доробратівська горотань – так називають кар’єр, каменоломню, над селом. Подібні кар’єри є і в сусідніх селах Негрово і Арданово. Але Доробратівська горотань найбільша. З дітлахами робимо видовищні фото під скелею, що має висоту 40 м. Розглядаємо вулканічні і осадові породи. Шукаємо відбитки закам’янілих рослин на каменях. А піднявшись на скелю, розглядаємо замок Паланок, який за 25 км звідти видно неозброєним оком!







Після активностей, під час екскурсії, ми традиційно пікнікуємо на узліссі, під Гатом. В облаштованому місці розкладаємо багаття і смажимо купати (мисливські ковбаски), кладемо їх на скибку хліба, поливаємо кетчупом і загортаємо, як тако. А пізніше ще смажимо натуральний крафтовий мершмелоу, який виготовляє на замовлення з ягідного пюре мукачівська сироварня.




Біля оленячої ферми, в селі Доробратово, є величезне поле. Десятки гектарів. Щороку тут сіють інші культури. Так говорить агрономія, щоб земля відпочивала і краще родило. Періодично тут сіють соняшник. У 2023 році краєвид, біля оленів, нагадував прапор України – блакитне небо і жовті лани від соняшнику.






Доробратівчан здавна називали “ропляники”. Ропа, це соляний розчин, солена вода. В селі були соляні криниці, з яких чиряли ропу відрами. Сіль з ропи не випаровували, бо концентрація була мала. З літра ропи виходило 26 грамів солі. Але ропа була готовим розчином для засолки овочів. Та й страви солили не посипаючи, а поливаючи ропою. Й нині на околиці села є вихід на поверхню соляних розчинів.




Нікого не залишать байдужим краєвиди околиць села Доробратово! Лани, хребет Гат, Доробратівська горотань, дзвіниці церкви, синє небо, вкрите білими хмарками! О любій порі року!