У ХVII столітті поблизу Мукачева існував чавунно-ливарний завод, на якому випускали прутковане, листове та шинне залізо й виготовляли: пластини для плугів, лопат, а також ланцюги, цвяхи, мотики та інше. Завод використовував місцеву залізну руду, якої на Закарпатті не так вже й багато. На цьому заводі в селі Фрідяшово працювали десятки людей. На заводі впродовж трьох століть відливали декоративні художні предмети і не тільки. Вішаки у вигляді дерева, підсвічники, вази та печі, які славились далеко за межами краю і сьогодні дивують міцністю, якістю та акуратністю виконаної роботи.

За часів союзу на базі ливарні був створений верстатобудівний завод імені Кірова.

Нині Мукачівський машинобудівний завод (ММЗ) випускає конструкції для спеціальних причепів для транспортування легкових авто та є виробником зварних металоконструкцій для машинобудування. Цікаво побачити, як лазерні і плазмові станки ріжуть листове залізо товщиною до 50 мм. Ці деталі потім гнуть за допомогою 500-тоних пресів, сверлять отвори і зварюють в суцільні деталі, з яких потім збирають, наприклад, пасажирський залізничний вагон.